На розпеченім серці реактора

На розпеченім серці реактора.

Серед чорного-чорного неба

Засвітилась зірка Полин.

Вічно день пам’ятати цей треба!

Чорну ніч пам’ятати цю треба!

         26 квітня – дата, яка стала для всіх поколінь українців «чорною». У пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті неможливо.

         Чорнобиль – невеличке українське містечко, що знаходиться в 130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. У 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести. Але в історію людства Чорнобиль увійшов назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф. Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

         Уже давно віддзвеніли чорнобильські дзвони, але ми завжди пам’ятатимемо тих, хто пішов у вогонь!

         На виховання патріотичних відчуттів у підростаючого покоління, яке має знати та пам’ятати про долі сотень тисяч відомих та безіменних приборкувачів оскаженілого «мирного атому» та його жертв, у районній дитячій бібліотеці оформлено книжкову виставку-пам’ять «На розпеченім серці реактора». Ця трагедія залишила незагоєну рану на землі України та в серці її народу.

Чорнобильський вітер по душам мете.

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде.

Лиш пам’ять, лиш розум усе пам’ятає.