На
розпеченім серці реактора.
Серед
чорного-чорного неба
Засвітилась
зірка Полин.
Вічно
день пам’ятати
цей треба!
Чорну
ніч пам’ятати
цю треба!
26 квітня – дата, яка стала для всіх поколінь українців
«чорною». У пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю,
суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті неможливо.
Чорнобиль – невеличке українське містечко, що знаходиться в
130 км від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль
дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було
розпочато в 1971 році. У 1983 році вже працювало 4 енергоблоки цієї
електростанції із запланованих шести. Але в історію людства Чорнобиль увійшов
назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства
катастроф. Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це
слово полум’янітиме
чорним вогнищем скорботи.
Уже давно віддзвеніли чорнобильські дзвони, але ми завжди
пам’ятатимемо тих,
хто пішов у вогонь!
На виховання патріотичних відчуттів у підростаючого
покоління, яке має знати та пам’ятати про долі сотень тисяч відомих та
безіменних приборкувачів оскаженілого «мирного атому» та його жертв, у районній
дитячій бібліотеці оформлено книжкову виставку-пам’ять «На розпеченім серці
реактора». Ця трагедія залишила незагоєну рану на землі України та в серці її
народу.
Чорнобильський
вітер по душам мете.
Чорнобильський
пил на роки опадає.
Годинник
життя безупинно іде.
Лиш
пам’ять, лиш розум
усе пам’ятає.